Магнолія

Магноліями важко здивувати жителів південних міст, звичними стають для Києва, Чернівців і навіть для наших сусідів – львів’ян. У Тернополі магнолії були великою рідкістю. Донедавна єдиним на Тернопіллі центром акліматизації магнолій був Хоростківський дендрологічний парк, де зібрана і дбайливо виплекана велика колекція цих екзотів. Дерева там в чудовому стані, щорічно квітнуть і навіть плодоносять. Велика заслуга в цьому багаторічного господаря дендрарію Василя Григоровича Корчемного.

Магнолії - представники дуже давньої флори Землі. У природі більша частина видів зустрічається на невеликих територіях у Південно-Східній Азії і Північній Америці. Невідомо яка судилася б їм доля, якби не розкішне цвітіння – час, коли дерево вкривається величезними, наче виліпленими із білого чи біло-рожевого воску квітками. Особливо вражаючим є цвітіння магнолій, у яких квіти з’являються на голих безлистих гілочках. Перше враження: – "так не буває", майстерно створені штучні квіти прикріпили до гілок.

Побачивши таку красу садівники спробували виростити екзотичне деревце і в Україні. Першою магнолією була магнолія зірчаста, котра з’явилася у XVIII ст. в Межинецькому парку Старосамбірського району Львівської області. Справжніми центрами, звідки магнолії поширилися по Україні стали ботанічні сади Харкова, Києва, Львова ,Одеси. Колискою культивування магнолій є Південний берег Криму, Прикарпаття та Закарпаття. Про це свідчать великі дерева, що збереглися до наших днів. У Львові дерево магнолії загостреної сягає 15 м висоти і більше 40 см у діаметрі стовбура, Мукачівська магнолія виросла до 20 м.

Кожної весни, приїжджаючи до Львова, навмисне заходимо до Стрийського парку, щоб помилуватися цвітінням величезної магнолії. І у 2005 р зважилися заснувати свій сад магнолій. Деякий досвід вирощування "вередулі" уже був. Близько 15 років тому із Чернівецького ботанічного саду було завезено декілька магнолій Суланжа. Вижила лише рослина, висаджена у попередньо викопану яму, засипану легким і поживним грунтом, на самому сонячному і теплому місці перед будинком. В одну із суворих зим із різкими перепадами температури сильно обмерзла і тепер поволі відростає.

Отже, 2005 рік. Для започаткування колекції вибрали найбільш невибагливі на нашу думку сорти магнолії лілієквіткової - `Nigra`, `Susan` та `Ann` . вони цілкoм виправдали нашу довіру і чудово акліматизувалися. Наступного року сад доповнився магноліями Суланжа - `Alexandrina`, `Rustica Rubra` та `Picture`. Зараз добре ростуть і квітнуть 15 видів і сортів магнолій, серед яких магнолія оголена, магнолія зірчаста, магнолія Кобус. Зими стають м’якшими, більш сприятливими для екзотів і цьогорічне цвітіння очікується рясним, усі рослини добре перезимували.

Вирощування магнолій

Для успішного вирощування магнолій спочатку необхідно підібрати вдалу ділянку - сонячну, захищену від холодних північних вітрів. Кращий час для висаджування – друга половина квітня – початок травня ( до появи перших листків у листопадних магнолій ). Магнолії потребують вологого, розпушеного, родючого грунту, тому необхідно підготувати посадкові місця. Яму викопують розміром 1 х 1 х 1м. і заправляють сумішшю дернової землі, торфу і піску ( 2 : 1 : 0,5 ). Місця із застоєм ґрунтових вод, вапнякові та засолені грунти для культивування магнолій абсолютно не придатні.

Під час посадки магнолій не можна допускати підсушування коренів. Після садіння рослини ретельно поливають та регулярно мульчують грунт навколо стовбура. Шкідники та хвороби уражують магнолії дуже рідко. Найчастішим згубним фактором для рослин являється хлороз ( нестача заліза ). Запобігти його розвитку не так складно. Для цього використовують спеціальні засоби ( наприклад „Анти-хлороз”), що містить в собі окрім заліза - марганець, бор, мідь, цинк, молібден та кобальт, - речовини, так необхідні для нормального розвитку рослин.

Попіклуйтесь вчасно про свої магнолії – і винагорода Вам буде гарантована: квітуча магнолія – це частка „земного Едему”.