Галереї
Мені завжди подобались жоржини
Мені завжди подобались жоржини. Напевно, ще від тоді, коли 1 вересня школярі бігли зранку з яскравими букетами і багато хто ніс жоржини, що росли чи не на кожному подвір’ї. Це квіти моєї мами і бабусі, найяскравіший спогад дитинства про другу половину літа. Минали роки і все рідше можна було зустріти ці дивовижні квіти, якийсь час вони були незаслужено призабуті. Можливо не всі вміли зберегти через зиму бульби, комусь видалось, що краще мати справу з багаторічниками, які не потрібно щороку викопувати. Крім того давніші сорти жоржин мали певні недоліки, які не влаштовували як колекціонерів, так і тих, хто продавав зрізані квіти – надто великий, розлогий кущ, що легко ламався при поривах вітру; поникаючі суцвіття на не надто довгих квітконосах, та й зрізана квітка стояла недовго.
Знову я захопився жоржинами п’ять років тому, після знайомства із латвійським колекціонером Айварсом Барониньшом. Серце завжди тягнулось до цих квітів, а після того, як побачив нові сорти створені у Канаді, Новій Зеландії, Сполучених Штатах почав відновлювати колекцію. Уже вдалося зібрати 250 сортів давно знаних і зовсім нових.
Сучасні жоржини стають усе розкішнішими і витривалішими. Цінуються сорти, що формують компактний, не надто високий стійкий кущ. Квіти дивляться догори і тримаються на високих міцних квітконосах. Саме суцвіття повинно зберігати свіжість не менше тижня і не зминатися при транспортуванні.
Отримавши нові сорти усі любителі з нетерпінням чекають першого цвітіння і коли вперше зацвіли отримані від Айварса Вавілон Роуз, Гітс Перфекшн, Хемері Голд, Кройдон Джамбо не можна було стримати захоплення при вигляді 25-30 сантиметрових квітів розміром як жіночий капелюшок. Три зрізані квітки ледь поміщались у вазу. Крім гігантських декоративних сортів особливий інтерес як зрізочні сорти викликають двоколірні – біло-бузковий Фернкліф Ілюзіон, червоно-біла Аріана, малиново-біла Вайн енд Роузіс. Не менш цікавими є строкато пелюсткові – Амерікен Дрім, Бідерменсдорф. Квіти жоржин набувають усе фантастичніших форм. На велику білосніжну кулясту хризантему схожа Гітс Еттеншн; незвична кактусова з розсіченими кінчиками темно-червона Кенор Метоп чи рожево-лимонна Пінелендс Прінцесс. Попри те розкіш новинок не затьмарює улюблені і давно знані Евелін, Далія – 70, Префат де Манш, Чіріо.
Особливою любов’ю починають користуватися невисокі бордюрні жоржини, що рясно цвітуть у другу половину літа і восени. Невисокі кущики вкриті яскравими квітами не залишають байдужими нікого. Можна виростити кущ жоржин навіть на балконі – висадивши білі кактусові Аспен, Плайя Бланка, рожеві – Парк Прінцесс, жовті – Йелов Хеппінес чи оранжеві Гарден Принцес або червоні – Ред Пігмі .
Вирощування жоржин не є складним, але при виборі місця посадки і при подальшому догляді потрібно враховувати особливості цих рослин. Жоржини швидко ростуть, тому потребують достатньо вологи, теплого і затишного місця. Вибирають добре освітлену ділянку і розміщують кущі на достатній відстані один від одного. Щоб жоржини добре росли у суху теплу погоду обов’язково поливання, яке краще проводити у вечірні години. При цьому у перший тиждень після посадки поливають щоденно, далі можна рідше, але так, щоб грунт під кущем сильно не висихав. Недостача вологи, особливо при жаркій і сухій погоді, призводить до сповільнення росту, здерев’яніння стебла, погіршення цвітіння і втраті декоративності, яка може повільно відновитися хіба при настанні більш вологої і прохолодної пори. Землю під кущами необхідно підтримувати весь час у пухкому стані, чистою від бур’янів. Як правило спушування проводять після кожного поливання, не допускаючи утворення кірки. Після утворення бутонів спушення грунту припиняють. На той час можна замульчувати грунт під кущем торфом чи перегноєм. Потреба жоржин у підживленні залежить від грунту у якому вони ростуть. При вирощуванні на грунтах, що регулярно отримують органічні добрива, багаті перегноєм додаткове підживлення не є обов’язковим. При вирощуванні на бідних, недавно освоєних ділянках застосовують кореневі та позакореневі підживлення. У такому випадку 2-3 рази на літо вношу аміачну чи іншу селітру, карбамід, калійну сіль. Ближче до осені підживку, особливо азотними добривами припиняють.
Для отримання красивого куща чи великих квітів у зрізочних сортів можна проводити формування куща. У жоржин, вирощених із бульби залишаю не більше двох найсильніших пагонів; у тих рослин, що вирощені із живців краще залишити один пагін, решту видаляють якомога раніше. Крім того із моменту висадки і до утворення бутонів у пазухах головного стебла видаляють усі пасинки. Якщо їх залишати, то сповільнюється ріст, пізніше наступає цвітіння. Нижні пагони часто відламуються від головного стебла, що може привести до потрапляння у ранку грибкової інфекції, особливо у сире дощове літо. Як правило видаляють усі пасинки до міжвузля, що передує вузлу з бутонами. Помпонні, карликові і всі дрібноквіткові жоржини не пасинкують. У жоржин, що розвивають потужні кущі, не залежно від їх висоти, крім пасинкування , видаляють частину нижніх листків, якщо вони закривають кореневу шийку. Це сприяє в подальшому кращому визріванню бульб і не допускає сильного потовщення стовбура.
У процесі цвітіння жоржин на кущі з’являються сущвіття, що відцвіли, які потрібно регулярно видаляти. Вони псують декоративність рослини.
Бажаю успіхів. Я хотів би, щоб біля кожної садиби знову рясно цвіли жоржини, несучи людям свою красу.